Моя історія 🐾
Тата приїхала до притулку 15 серпня 2022 року з Оболоні, з вулиці Йорданської — разом зі своїми дітьми. Вони жили просто на вулиці, без даху і без людини, яка назвала б їх своїми. Татусі тоді було вже близько 5 років.
За три з половиною роки в притулку Тату чотири рази забирали додому — і чотири рази повертали. Не тому, що вона погана. А тому, що вона боязка з новими людьми, і їй треба більше часу на адаптацію, ніж готові дати люди. Тата не кидається на руки з першого дня. Їй потрібно видихнути, придивитися, повірити, що цього разу — назавжди.
Зараз їй 8–9 років. На неї майже не звертають уваги — поруч завжди є котенята, яких розбирають швидше. Ми чесно припускаємо, що Тата залишиться з нами до кінця. Тому ми просимо за неї базове — те, без чого ніяк:
🔸 паштети та м'ясні консерви (її улюблене)
🔸 сухий корм
🔸 наповнювач для лотка
🔸 базова ветеринарна підтримка
Тата не бореться за життя — вона просто живе. Тихо, обережно, в очікуванні. Ваша щомісячна підтримка — це її миска, її куточок і впевненість, що про неї не забули.
Фотогалерея
Останні звіти 📬
Травень 2026
<!--html--><!--html--> <p style="color:#4a4560;font-size:15px;line-height:1.7;margin:0 0 16px;"> Дорогі котохрещені Тати 🩷 </p> <p style="color:#4a4560;font-size:15px;line-height:1.7;margin…